8 лютого 2012 року

виповнилося

190 років

від дня народження

відомого українського фольклориста, етнографа, композитора, музикознавця,

громадського діяча, члена Кирило-Мефодіївського братства

Опанаса Марковича

(Маркевича, 1822-1867)

 

Народився в небагатій родині вихідця із давнього козацько-старшинського роду. Навчався у 2-ій Київській гімназії при Київському університеті Святого Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Київського університету.

Був членом Кирило-Мефодіївського братства, готував до видання українською мовою журнал (не вийшов через арешт членів організації). 1847 р. висланий до м. Орла, де служив молодшим помічником в управлінні канцелярії губернатора. У 1851 р., після одруження з М. Вілінською (Марко Вовчок), переїхав в Україну; працював коректором газети «Черниговские губернские ведомости». У 1853-1855 рр. жив у м. Києві і служив у палаті державних маєтностей; у 1855-1858 рр. працював учителем гімназії у м. Немирові.

На початку 1859 р. виїхав до Санкт-Петербурга, де познайомився з Т. Шевченком, П. Кулішем, І. Тургенєвим та іншими російськими й українськими культурними діячами.

1861 р. – співробітник журналу «Основа». Останні роки життя провів у Чернігові та Новгороді-Cіверському, де служив мировим посередником, дописував у газети «Черниговские губернские ведомости» та «Записки Черниговского статистического комитета». Помер від невиліковної на той час хвороби – чахотки (туберкульозу), похований у Чернігові.

 

З дитячих років проявилися його зацікавлення музикою та усною народною поезією.

Автор музики до вистав «Наталка Полтавка» (за драмою І. Котляревського) і «Чари» (за драмою К. Тополі). Як етнограф і фольклорист друкував численні наукові праці, зокрема «Родинні обряди» (1869 р.), які й досі не втратили наукової ваги; збирав пісні, легенди, перекази, загадки, прислів’я та приказки (близько 30 тис.) тощо. Фольклорний матеріал, який зібрав О. Маркович, було опубліковано у збірниках А. Метлинського («Народні південноруські пісні», 1854 р.), М. Номиса («Українські приказки, прислів’я і таке інше», 1864 р.), В. Антоновича та М. Драгоманова («Історичні пісні малоруського народу», 1874-1875 рр.) та ін. На жаль, його біографія ставала предметом зацікавлення здебільшого у контексті вивчення життя і творчості дружини – Марка Вовчка (Марії Вілінської), хоча заслуговує на більш глибоке наукове осмислення.

 

 Інформаційно-аналітичний і профорієнтаційний центр