Відзначення 156-ої річниці від дня народження Івана Франка

 

Ім’я Івана Франка — мислителя європейського рівня, письменника, громадського діяча,  великого борця за правду і справедливість, людини універсальної обдарованості, титанічної працьовитості — навічно вписане у нетлінну Книгу народної пам’яті про Великих Українців і Українок. І нині, у час відзначення 156-річчя від дня народження Каменяра, академічна спільнота Львівського університету, науковці, літератори та громадські діячі схилилися у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою Івана Франка

27 серпня 2012 року відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Великому Каменяреві. З вітальним виступом, у якому звучали слова тривоги за нашу державу, мову,  культуру, які сьогодні потребують захисту й щоденного піклування кожного з нас, звернувся до всієї інтелектуальної спільноти Львова й України Ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван Вакарчук: «Держава потрібна нам насамперед задля того, щоб зберегти й розвивати свою мовну й духовну самостійність як найголовнішу ознаку гідності в  загальнолюдському її розумінні […]  Сутність невмирущості нації полягає у її духовному розвитку, культурних надбаннях, що мають світове значення».

«Горе вам, нетямучі раби, на гордині котурні, бо ведуть вас, неначе сліпих, ошуканці і  дурні» — ці слова Івана Франка варто нині адресувати тим, хто утверджує двомовність, незважаючи на те, що всі цивілізовані народи вже давно закріпили закони на охорону мови корінного населення, бо ж насамперед мовою розвивається духовність людини й народу», — зазначив Іван Вакарчук.

«Бути «всього людства багаттям» – цього бажав Україні Іван Франко, наголосив Ректор, «ми маємо це донести до кожної людини, до кожного свідомого громадянина України, а передусім до молодого покоління українців... Наснажені Франковим словом, крізь плетиво чвар і непорозумінь маємо сміливо прагнути єдиної мети майбутнього в оновленій  країні». 

Бойове вогненне слово Великого Каменяра, що служить українському народові, допомагаючи пізнати й усвідомити багато проблем суспільного життя, прозвучало з уст актора Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, Народного артиста України Святослава Максимчука:

Діалект чи самостійна мова? 
Найпустіше в світі се питання. 
Міліонам треба сього слова, 
І гріхом усяке тут хитання[…].

Діалект, а ми його надишем 
Міццю духу і огнем любови 
І нестертий слід його запишем 
Самостійно між культурні мови
.

Безсмертні «Не пора, не пора» та «Вічний революціонер», «За Україну з вогнем завзяття»  прозвучали у виконанні хору Академічної капели «Трембіта» і Народної чоловічої хорової капели «Прометей» Львівського національного університету імені Івана Франка.

У виконанні акторів навчально-професійного театру «Просценіум» ЛНУ ім. Івана Франка та студента факультету журналістики прозвучали невмирущі слова Франкових творів «Народе мій», «Не мовчи», «Земле моя, всеплодющая мати» та уривок з поеми «Великі роковини».  Поетичні рядки передали присутнім піднесене почуття любові до власної держави, біль за її минуле і невичерпну надію на щасливе майбутнє, готовність до боротьби за правду та революційний настрій, з якими Іван Франко стояв на варті справедливості. Відтак, кожен почув і відчув, наскільки актуальними, більше того – сповненими перестороги, є сьогодні слова Вічного Революціонера, постать якого виявилася сильнішою за час.

На шляхах нашої суверенності Іван Франко з нами. Він вчить нас бути Людьми серед людей. Услід за митцем, який апелював до національної свідомості кожного українця, аби той визначився в національних координатах, маємо сьогодні знайти у собі мужність бути справжніми українцями і пишатися цим, обстоюючи національні цінності, не боячись казати правду собі й іншим. Маємо спільно конденсувати духовну енергію народу,  припинивши безконечні усобиці та конфлікти, що роздирають до сьогодні українську громадськість. У цьому контексті Франко зі своєю непохитною життєвою позицією людинолюба та правдоборця, який «людській кривді, злості й звірству ані раз не підхлібив», заслуговує особливої шани та поваги. Тож бережімо память про Нього — виховуймо в собі Людину…

 

Прес-центр

Фото Юлії Гриценко

Фотогалерея