Новини

18.11.2015

Студенти-культурологи взяли участь у культурологічному воркшопі «Львів у часі Першої світової війни»

Студенти-культурологи взяли участь у культурологічному воркшопі «Львів у часі Першої світової війни»

Аналізуючи досвід минулого, нам легше зрозуміти сучасні реалії, переконані студенти-культурологи філософського факультету, які 16 листопада взяли участь у культурологічному воркшопі «Львів у часі Першої світової війни», що проходив у Центрі міської історії.

Організатори заходу вважають, що аналіз індивідуального досвіду очевидців Першої світової війни дозволить краще зрозуміти й осмислити події, що вже другий рік відбуваються в Україні.

Координатор виставкової програми Центру міської історії Любов Куйбіда запропонувала студентам створити профіль учасника або очевидця Першої світової війни в соціальній мережі «Twitter»  і наповнити сторінку думками, переживаннями, алюзіями цієї особи. Завдяки коротким, влучним повідомленням культурологи передали індивідуальний досвід людей, які, не завчаючи на соціальний статус, вік, стать, побачили обличчя війни.

Студентка Анна Хрякова створила профіль Адольфа Бека, львівського професора, науковця та викладача Львівського університету. Роксолана Бокало своєю героїнею обрала подругу Олени Степанів, 17-річну дівчину, яка живе під псевдонімом Вишня. Події Першої світової війни змушують її залишити все й поїхати працювати санітаркою. Ось один пост із її сторінки: «Попрощалася з усіма та поїхаладо лазарету рятувати людські життя». Кінець розмови в чаті.

Тетяна Старостіна підготувала профіль у «Twitter» від імені Осипа Турянського. Вона описала його досвід уПершій світовій війні, а саме – пережите в сербському полоні, спогади, які він відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю».

Історію вигаданої героїні запропонувала культуролог Соломія Гук  (на честь своєї бабусі Михайлини Мальської) на сторінках щоденника, записи в якому зроблені 14 листопада 1915 року. Ось кілька цитат: «Все було так по-іншому до тої страшної війни, що змінила нас геть – старих, малих, молодих… Забрала стільки чоловіків, завдала стільки болю і нагородила нас бідністю і старається зробити нас безпорадними. Але поки я працюватиму, житиму і чекатиму, чекатиму щастя, кращої долі, життя і його, мого дорогого Степанка. Хай Бог береже і допомагає йому там, не дасть йому вмерти і хай дасть  вернутись сюди, до нашого рідного, зболеного, але любого Львова», – цитата із щоденника 21-річної дівчини Михайлини Мальської, акаунт якої у соціальній мережі створила культуролог Соломія Гук.

«Війна – це біль, страждання, трагедія, це завжди програш. Алеводночасвійна– це безцінний досвід: виконати свій обов’язок і бути відповідальним, бути самовідданим і стійким, сильним, залишитися людяним, можливо,знайти справжню дружбу і кохання,це можливість усвідомити цінність життя», - написала Михайлина Мальська.

Додамо, що захід відбувався в рамках співпраці Центру міської історії та кафедри теорії та історії культури філософського факультету Львівського університету імені Івана Франка.

 

Прес-центр

Фото Діани Ігнатенко та Марії Макухи

Фотогалерея