26 липня 2010 року

виповнилося

130 років

 

від дня народження видатного українського письменника,

драматурга, публіциста, художника, політичного і громадського діяча,

активного учасника і творця Української Народної Республіки

Володимира Винниченка
(
1880, Єлисаветград  - 1951, Мужен (Франція))

 

Він залишив по собі велику літературну та малярську спадщину,

що складає золотий фонд української культури.

Володимир Винниченко – автор десятків оповідань і повістей («Краса і сила», «Контрасти», «Голота», «Раб краси», «Салдатики», «Антрепреньор Гаркун Задунайський», «Малорос-європеєць», «Кумедія з Костем», «Хведько-халамидник», «Студент», «Історія Якимового будинку» та ін.), драм («Дисгармонія», «Великий Молох», «Щаблі життя», «Memento», «Базар», «Брехня», «Між двох сил», «Чорна пантера і білий ведмідь», ) романів («Рівновага», «Чесність з собою», «Посвій», «Божки», «Хочу», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Слово за тобою, Сталіне!», соціально-фантастичного роману-антиутопії «Сонячна машина»),

книги спогадів у трьох томах «Відродження нації»,

філософської праці «Конкордизм», багатотомного «Щоденника» та ін.

 

* * *

 «Серед млявої тонко-аристократичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників раптом виринуло щось дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито,

а валить валом як саме життя, всуміш, українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не знає меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості. І відкіля ти взявся у нас такий? 

хочеться по кождім оповіданню запитати д. Винниченка» (Іван Франко).

 

«Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка» (Михайло Коцюбинський).