Враження журі від «Талантів Франкового Університету»

Ось і завершується ХІІІ Фестиваль «Таланти Франкового Університету». Здібності продемонстровані, таланти оцінені. Журі вибрало своїх героїв, і тепер під забороною великої таємниці тримає напругу до завершального гала-концерту, який відбудеться 27 травня у Центрі культури та дозвілля «Лис Микита» о 16.00 год. Із членами журі – зі знаним музикознавцем Юрієм Шаріфовим та художником-шаржистом Андрієм Крицуном – нам поталанило поспілкуватися під час відкриття фотографічно-музичного проекту «Закапелки: життя вулиць».

Юрій Шаріфов: «Якщо щось робиш, то роби найкраще».

 Цей фестиваль – чи не найбільш доступний щодо участі з-поміж інших фестивалів. Як уважаєте, чи можуть студенти проявити свій талант під час фестивалю?

 Звісно, так. Не тільки можуть, а то й треба! Я скажу так, що будь-яке одне заняття якось впливає на інше і знаю людей, які займаються всім одразу. Шкода, бо тут, на «Талантах», я побачив людей, які є унікумами, але їхні здібності будуть занехаяні й не зауважені, якщо ними не займуться люди, що здатні розкрутити особистість.

– А які учасники конкурсу Вам найбільше сподобалися?

– У категорії музики мені сподобався дует «Секрет» та ще одна дівчина-співачка. Вона вчиться в Університеті, серйозна людина, професіонал, її можна проштовхувати. Серед фотографій я вподобав роботу Марти Дропи «Їжачки в тумані». Вона мене доволі-таки вразила… У театральному відділі ніщо не зачепило. Це такі речі, які розумом оцінити неможливо, а лиш серцем. Та не завжди індивідуальна думка збігається з думкою більшості, публікою. Справжній переможець визначається тоді, коли його визнали кращим і публіка, і журі.

– Як, на Вашу думку, організовано фестиваль?

– Нічого аж такого шокуючого не було, але, звичайно, що може бути краще. Студенти узагалі такі люди, яких дуже важко зібрати докупи. Особливо якщо це театральний колектив. Тобто чим більше людей, тим важче їх мобілізувати. Я такий, що завжди дуже придираюся до всього і хочу оцінювати максимально, але, все ж таки, розумію, що настільки критичним не можна бути. Це ж непрофесійні люди. Я просто схиляю голову перед цими студентами. Адже в той час стільки роботи (я вже не кажу про дискотеки і т.д., які так відволікають молодь). І вони всюди встигають, чогось досягають. Це – героїзм.

– Як Ви вважаєте, чи є перспектива розвитку цього фестивалю? Чи сприяє він розвитку для творчих обдарувань?

– Знаєте, це – справа випадку. Має на шляху зустрітись така людина, щоб узялася за цей прогрес (тобто продюсер). Цим дітям потрібний наставник, хтось, хто підказав би як робити грамотно, адже порада – це 50 відсотків успіху. Якщо є хтось геніальний, але ніхто про нього не знає, то талант зникає. Я знаю, про що веду мову, адже в музиці все життя (від 7 років); я працював, зокрема, з такими зірками, як Софія Ротару, Олександр Сєров, Лілія Сандулеса, Назарій Яремчук, Іво Бобул. Але я радий, що в нас є достатньо людей, які стараються показати себе в мистецтві. Це краще, аніж займатись тим, чим тепер переважно молодь живе. І чим далі, тим менше молодь тратить свій час на щось корисне.

Андрій Крицун: «Найважливіше – любити свою справу»

 Пане Андрію, що у конкурсі талантів Університету Вас вразило найбільше?

– Найцікавішими були виступи у номінації «Музичне мистецтво». Відчувався досить високий рівень підготовки. Відверто кажучи, навіть у консерваторії іноді такого не побачиш. Окремі, учасники просто-таки вражали. Тут не те, що про талант іде мова, а про справжню Божу іскру. Особливо вразили студенти, що виконували власні композиції. Зокрема, гурт «Секрет», який всі члени журі на університетському рівні визнали дуетом геніїв. Театралам дещо бракувало підготовки, а танцюристам – розкутості. А загалом не погані результати. Університетові є чим пишатися.

– Які недоліки ви зауважили, будучи членом журі?

– Якщо говорити про організаційні питання, то був незадоволений місцем проведення конкурсу. Актова зала Університету набагато більше підходить для конкурсу такого масштабу. Там і освітлення більше, і акустика краща. А щодо самих учасників, то зауважу, що домінантам у номінації «Візуальне мистецтво» варто забути про Photoshop та інше і надавати перевагу «живим» фотографіям.

– Чи важко оцінювати таланти, адже немає шкали «менш чи більш талановитий». І чи вважаєте ви цей конкурс об’єктивним?

– Звичайно, оцінити талант дуже непросто. Кожен по-своєму його виявляє і в кожного він різний. Щодо об’єктивності, то у багатьох випадках відіграє і людський фактор. І як то кажуть, у нашій країні завжди оцінюють не за талантом, а за зв’язками. Думки журі часто не співпадали і про стовідсоткову об’єктивність говорити важко.

– Чи є якась перспектива розвитку в учасників конкурсу, що, на Вашу думку, дає їм участь у таких заходах?

– Перспектива завжди є. Багато хто з теперішніх відомих колективів та творчих людей починали саме з таких конкурсів і студентських заходів. Варто лише згадати колектив «Бордо», який почав свою діяльність саме у студентські роки. А конкурси такого характеру лише додаткова можливість показати свій талант і тверезо оцінити свої можливості.

 

Підготували Олеся Яремчук

Ярина Михайлишин