19 березня 2010 року

 

виповнюється

 

115 років

 

від дня народження

видатного українського поета-неокласика, перекладача,

публіциста, громадського діяча, вченого,

академіка АН України

Максима Рильського

(1895-1964).

Він залишив по собі велику літературну спадщину:

десятки поетичних збірок, зокрема, «На білих островах» (1910),

«Під осінніми зорями» (1918), «Синя далечінь» (1922),

«Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін» (1929), «Знак терезів» (1932),

«Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір» (1942),

«Неопалима купина» (1944), «Мандрівка в молодість» (1944),

«Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь» (1959),

«Зимові записи» (1964), поеми «Марина», «Сашко», «Крізь бурю і сніг».

 

Вдосконалив класичні поетичні форми – октаву, тріолет, сонет.

 

Автор багатьох перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур (як-от: роман «Трістан та Ізольда», епічні поеми «Орлеанська діва» Вольтера та «Пан Тадеуш» А. Міцкевича, роман у віршах «Євгенія Онєгіна» О. Пушкіна, а також драми В. Шекспіра, В. Гюго тощо), наукових праць із мовознавства, літературознавства та фольклористики.