Університет вшанував жертв політичних репресій

 

20 травня на історичному факультеті Франкового університету відбувся круглий стіл, присвячений Дню пам’яті жертв політичних репресій.

Кожного року третя неділя травня стає для українців особливим днем, у який відбувається вшанування пам’яті жертв політичних репресій, а поряд з цим засудження тоталітарної системи, для якої людина була лише маленьким гвинтиком у великій комуністичній машині.

20 травня у 313 аудиторії історичного факультету відбулася зустріч двох поколінь: молодого – студентів – і старшого – людей, які всіма силами протистояли тоталітарній системі. Круглий стіл, на якому студенти мали змогу почути про одну із найважливіших сторінок української історії – Норильське повстання 1953 року, був цікавим та інформаційно насиченим. Значення Норильського повстання у тому, що воно стало найбільшим і найорганізованішим – у ньому взяло участь до 40 000 політв’язнів. Політв’язні різних національностей були згуртовані єдиним бажанням боротись із свавіллям і беззаконням адміністрації концтабору. Вперше за всю історію існування комуністичних політичних таборів світ побачив, що свідомі українці, об’єднані ідеєю незалежності, згуртували біля себе інші нації і разом виступили проти зловживання владою, проти варварського знущання над людьми.

Основу заходу склали спогади очевидця і безпосереднього учасника Норильського повстання Дмитра Калиняка, життєпис якого складається із таких основних віх: сотня УПА, коломийська тюрма, дрогобицькі бригідки, львівська колонія № 30, пересильні тюрми Львова, Красноярська, Дудинки, норильські табори, «Горлаг»: № 4, № 5, № 3, штрафні «Срєдній», «Надєжда», «Западна», «Купєц».

Коли доцент історичного факультету Роман Ярославович Генега, відкриваючи круглий стіл, представив студентам гостя, стало зрозумілим, що ця зустріч буде неординарною. І справді, Дмитро Калиняк розпочав свій виступ із власної поезії, присвяченої Норильськом політв’язням. Потім були спогади, спогади...

За його словами, Норильське повстання політв’язнів 1953 року стало початком кінця сталінської репресивної системи. «Ми вимагали скорочення робочого дня до 8 годин. Щоб нам дозволили листуватися з рідними, щоб були побачення з рідними, щоб припинили по тюрмах всі тортури, щоб переглянули всі особові справи в’язнів…», – з трепетом у душі розповідає Дмитро Калиняк. Загалом Норильске повстання протрималося 61 день. Придушити його вдалося лише масовими розстрілами Звістка про нього прокотилася світом. Слідом за Норильськом, повстала Воркута, згодом – Колима, Кенгірськ. І кожне наступне постання було потужнішим за попереднє.

У Дмитра Калиняка всі спогади про перебування у сталінських тюрмах і таборах вилиті у поезіях, які вийшли вже друком у двох книжках: «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни» (1998 р.) та «Я грудка твоєї землі, Україно!» (2005 р.).

«Минули ті часи репресій. І тепер ми маємо свою незалежність. Дехто з нас говорить і думає, що незалежність України далася нам легко. Це далеко не так. Ці люди є п’ятою колоною для української нації», – зауважив гість наприкінці зустрічі.

Варто зауважити, що такі заходи з нагоди вшанування жертв політичних репресій будуть відбуватися і надалі в Університеті. Зокрема, планується зустріч політв’язнів поета, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігоря Калинця та громадської діячки, професора Львівського національного університету імені Івана Франка Ірини Калинець.